Я вийшла заміж 4 роки тому. Мій чоловік з патріархальної сім’ї. У його родині прийнято, що обов’язки по дому виконує жінка. Моя свекруха повністю одна, без допомоги виростила своїх дітей. Батько тільки ходив на роботу, а після роботи лежав на дивані. Вихідні проводив зі своїми друзями. Мати мого чоловіка пишається тим, що вона потрібна своїй родині. Всі побутові питання не вирішуються без її допомоги. Тільки вона знає, як включається пральна машинка, що де лежить, наприклад, лампочки, сірники. Вона всім допомагає. Мій чоловік хоче, щоб я наслідувала її приклад, але це мене не влаштовує.
Зовсім не таким я уявляла щасливе сімейне життя. Коли ми одружилися, Я не могла уявити, що мене чекає. З перших же днів мій чоловік оголосив мені про мої «жіночі» обов’язки. Він не прибирав за собою, навіть тарілку в раковину не ставив. За його словами, дружина повинна утримувати будинок в чистоті, готувати, піклуватися про чоловіка і доглядати за дитиною. При цьому він не був проти, щоб я підробляла віддалено. Він майже не дає мені гроші на особисті потреби. До шлюбу я добре одягалася і доглядала за собою набагато краще, ні в чому не відмовляла собі. А тепер чоловік каже, що дитина на першому місці, мовляв, сім’я — найголовніше.
Я прошу чоловіка найняти няню, щоб приділяти трохи часу собі. Мені хочеться зустрічатися з подругами, влаштуватися на роботу. Але чоловік категорично проти цього. На його думку, я сама повинна займатися і побутом, і сином, інакше буду «не мати, а одна назва». Він навіть заборонив моїй мамі допомагати мені з дитиною. Мені хочеться відволікатися від домашніх справ, я втомилася. Не знаю, як це пояснити чоловікові. На його думку, раз я жінка, то не повинно бути інших інтересів-крім сім’ї і дома. Коли я починаю доводити, що це не так – називає мене «нікчемною і бракованою».