Справа в тому, що я постійно жила на орендованих квартирах, потім мені це все набридло, я вирішила вже купити свою власну квартиру в іпотеку. І ось, мені вдалося накопичити на перший внесок, потім я перебралася в свою квартиру, правда вона була маленькою і зі старими меблями, але зате була своєю. Я вирішила позбутися від деяких речей, предметів меблі, так як хотіла зробити ремонт і купити собі нові меблі. Я по ледве-ледве виносила коробки з непотрібними речами, залишала в під’їзді, двері моєї квартири були відкритими.
Я почула, як сусідка, старенька бабуся увійшла в будинок і попередила мене, що сусіди тут злодійкуваті, тому мені потрібно бути уважною. Я подякувала їй, і коли виносила інші коробки з речами, то побачила, що одна коробка пропала. Там були старі і непотрібні речі, але все одно було якось неприємно від тієї думки, що мене оточують такі сусіди. І ось, прийшли мої друзі допомогти мені з виносом меблів, ми винесли диван, приставили якось на сходовій клітці, увійшли додому, щоб придумати, як далі винести диван з під’їзду і позбутися від нього. Минуло всього кілька хвилин,
ми вийшли з дому , побачивши, що дивана немає, почали сміятися. Я не знаю, хто зміг потягнути диван до себе в такий короткий термін, але я була вдячна цим людям. Вперше в житті я була вдячна за те, що у мене вкрали річ, навіть подумала, мовляв, добре, що сусідка попередила. Швидше за все, коли мені потрібно буде позбутися від будь-якої речі, я буду знати вже, що робити. З іншого боку, мені вже здається, що сусіди можуть повністю мене обікрасти, коли мене не буде вдома — і вже від цієї думки неприємно.