Батько моєї дружини неймовірно принципова і вперта людина. Я ніколи не зустрічав таких, як він, навіть на військовому терені, коли служив. У нього є чіткі уявлення про чоловічі обов’язки, і він слідує своїм поглядам бездоганно. Думаючи про нього, мені представляється класичний образ радянського мужика. Його неможливо переконати, я намагався, але це привело тільки до конфлікту. Він упевнений, що чоловік зобов’язаний робити всі чоловічі справи по дому: лагодити сантехніку, меблі, електрику. Зрозуміло, одна людина не може розбиратися у всьому. Він не фахівець і те, що він лагодить, швидко ламається.
Він витрачає на це багато часу і сил. Результат не виправдовує витрат ресурсів. Все потім доводиться знову лагодити, знову витрачати багато часу. Можна було просто покликати майстра, заплатити, отримати якісний результат. Але для тестя це неприпустимий сюжет. Я з тестем намагався не конфліктувати, розмова на цю тему сталася тільки тоді, коли він і в електроніку нашого будинку поліз. Власне, нехай у себе вдома робить, що хоче, але на нашій території господарювати не потрібно. Я запропонував викликати сантехніка, на цьому ґрунті стався kонфлікт. Він почав kричати на мене, що я немічний, і мені варто у нього повчитися. Звичайно, я теж не став мовчати у відповідь. Посварилися ми знатно. Помирилися тільки через тиждень.
Я розумію, що його такі погляди — це наслідок виховання, не розумію, чому він не може це переглянути і прислухатися до розумних доводів. Його дружина і моя дружина скаржаться, що дуже втомилися від його характеру. Якщо моя дружина згадує своє дитинство, як страшний сон, то Єлизавета Михайлівна живе з ним досі і бачить його кожен день. Я не розумію, чому вона досі з ним живе. Невже заради любові можна жертвувати своїм комфортом? Чесно, мені з тестем сва риться не хочеться більше. Не хочу потім пояснювати дітям, чому з дідусем їх припинили спілкування.