Мій онук мало не зв ів з роз уму телефонного оператора, яка хотіла продати товар

Колл-центрів розвелося, як грибів після дощу. Завдання операторів довести до потенційного клієнта в усному вигляді рекламу того чи іншого товару, або послуги. В принципі, справа хороша. Живий оператор, це не білборд, і не сяюча щастям від покупки актриса в телевізійній рекламі. Якщо товар зацікавив клієнта, то можна задати уточнюючі питання. Але є пара неприємних моментів. По-перше, у потенційного клієнта може бути (а з нашою дійсністю, так воно зазвичай і буває) огидний настрій. І тоді оператора просто пошлють. В тій чи іншій формі. По-друге, швидкість, з якою оператори промовляють заготовлену промову.

Кулемет «мініган», зі своєю скорострільністю 6000 пострілів на хвилину, нервово курить осторонь. Оператори тараторять так, що нічого не зрозуміло. А якщо ще й «сценарій» у них неякісний, то можна нарватися на курйоз. Недільний ранок. Лежиш собі розслаблений і тут дзвінок. Дивлюся на номер-невідомий. Скидаю виклик. Тут до мене прибіг п’ятирічний онук і ми почали бесіду. Про що? Ну про що ще можуть говорити чоловіки — звичайно про жінок. Про бабусю, наприклад. Що вона на сніданок нам готує. Знову дзвінок. З того ж невідомого номера. Онук бере телефон і з важливим виглядом вимовляє: «Ало»..

Ось тут оператор робить дику nомилку, не уточнивши з ким говорить, чи зручно абоненту зараз говорити, відразу ж починає тараторити свою промову. Тріщить хвилини дві, нахвалює якусь банківську картку. Завершує свою тріскотню питанням: — Наш товар вас зацікавив? — Який? — важливо запитує онук після моєї підказки. Послідувала пауза в кілька секунд, потім тріскачка запрацювала знову. Повторила свою промову. Ну і наостанок: — Наш товар вас зацікавив? — Який? — Ви мене слухали?! — Звичайно, — онук слідує моїм підказкам. — І? Наш товар вас зацікавив? — Розкажіть, будь ласка, детальніше. Дівчина скинула дзвінок. Н-да-а. нерви у молодих нікуди не годяться… Спасибі їй. Вона нам зробила веселий ранок. А зараз пора підніматися. Бабуся кличе снідати.