Моя сусідка справжня мати-героїня. Я таких людей, як вона взагалі не зустрічала. У Каті був син Петя. Тільки от хлопчик у неї ріс із якоюсь хво робою в ногах, Петя не міг сам ходити. Катя мучилася з ним на колясці з самого дитинства. Зараз Петі 24 роки, він працює програмістом, лише з дому. Сам виїжджати надвір він без мами не може. Боїться, що один не впорається з керуванням коляски, адже в нього іноді ще рука затікає настільки, що ворушити неможливо. Коли чоловік Каті дізнався, що у них народиться хвора дитина, то кинув Катю.
Вона піднімала сина сама, одна працювала, щоб куnувати дороrі ліkи для Петі, старалася заради сина. Але нещодавно Катя дізналася, що дуже хво ра. Її вилікувати просто неможливо. Вона не хотіла говорити про це синові, боялася, що він нер вуватиме, а з його хво робою це небезпечно. Катя боя лася ще й за життя без матері. Гаразд ще квартира записала на Петю, він працює і одержує якісь гроші. Але треба було навчити його самостійності. Катя стала спеціально посилати Петю одного до магазину: -Я хочу варення зробити, а цукор закінчився.
Петю, куnи у магазині. Коли Каті стало зовсім недобре, вона захотіла свої останні дні провести разом із сином у санаторії. Так співпало, що саме там Петя познайомився із однією дівчиною. Катя навіть уявити не могла, що в її сина може розпочатись особисте життя. Не кожен візьме собі за чоловіка неповноцінну людину. Але Петя не помилився у своєму виборі, дівчина була просто чудова. Через місяць після весілля Каті не стало. Вона пішла спокійна, бо знала, що тепер у Петі все гаразд.